Стишок в сети нашел, как эти ебанутые еще не привязали к себе вымирание мамонтов непонятно
Народе мій... Коротка в тебе пам'ять,
Гіркі в архівах жовкнуть сторінки,
Як четвертують, нищать, морять, палять —
Ти ж линеш до ворожої руки...
Смієшся з себе хижо, повні зали
Збирає жарт над кожною із бід...
І очі тобі міцно зав'язали,
У вуха вату пхне тобі сусід...
Забув полон червоний, серп і молот,
Забув важкий під дихавку кулак...
Тридцятих жах, кістлявий мертвий голод,
Биківні, сопки, магадан, гулаг....
Як легко в землю закопали кості,
Як легко йде із пам'яті біда...
Чи то свої, чи то заїжджі гості,
Непрошені... Така собі орда...
Прозрінь чекаю, та, напевно, марно,
Земля ще більш чорніє у журбі...
Ховай у скриню вишиванку гарну —
Косоворотка шиється тобі...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум