О, цими чудовими словами все сказано: Україно, обєднуйся проти купки знахабнілих бандюків! Мої діти теж хочуть жити щасливо в щасливій країні! Синки Яника думають, що обкладуться мармуром і баблом в світових банках, будуть щасливими? Та ніколи, бо матері дітей, які сьогодні стоять по обидві сторони барикад вас проплакали! А скільки матерів не мають змоги сьогодні належно пролікувати дітей, дати освіту, дати житло. Та що говорити, а скільки не народилося дітей через страх матерів за майбутнє дітей. Я боюся жити у цій державі, боюся робити лишні кроки у якомусь бізнесі, бо боюся податківців, пожежників, санстанцій, боюся суддів, бо не маю лишніх коштів, боюся, щоб у сімї (в доброму розумінні цього слова)хтось не захворів, бо не маємо заощаджень, не маємо страхової медицинию. Я хочу побачити чудові місця у світі, я хочу вільно дихати, всміхатися як люди у Європі, бо дивлячись на нобличчя наших українців, простих українців, то таке враження, що нас усіх скосило страшне горе.... Горе у Межегірї ...