Тетіївщина – мальовнича, з прадавньою історією, земля, справжня перлина Київщини. З наукових та історично-дослідницьких джерел Тетіїв відомий з 1185 року, бо до того поселення називалося Тимошнею. Але коли князь половецький Тугорхан віддав свою доньку заміж за великого Київського князя Святополка (ХІ-ХІІ століття) і потомки Тугорхана одержали у спадщину землі Тимохні, то в честь імені половецького князя Течія, містечко стали називати Тетієвом. Щоправда, перші спогади про Тетіїв у письмових джерелах датовані 1514 роком. Однак археологи додали йому ще кілька тисяч років – на Тетіївщині в розорених курганах викопали речі періоду бронзи, а він почався 2 тисячі років до н.е.
Тетіївський район заснований в 1923 році. Це південно-західна частина Київщини, що межує з Вінницькою та Черкаською областями. Займає площу 75,6 тис.га, в тому числі 60,3 тис.га сільськогосподарських угідь, з яких 53,4 тис.га – рілля.
У геоморфологічному відношенні територія району розташована в межах плато Правобережжя України і займає в ньому найвищі місця – відроги Придніпровської височини, де відмітка відносно рівня моря становить 250-280 метрів, а найвища точка розміщена біля села Високе, де проходить водорозділ. Тетіївщина має розвинуту гідро географічну сітку, загальна протяжність якої становить 257,5 км., є численні водойми, як природні так і штучні. Але найцінніше природне багатство краю – його чорноземи.
У районі проживають 37,9 тис.чол., зокрема у місті – 15,1 тис.чол. Чверть населення – діти, третина – пенсіонери. 97 відсотків – українці, але є жителі ще понад двадцяти національностей.
На території району розташовано 33 населених пункти, 22 сільських і одна міська ради. Діють 27 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічне училище, 2 позашкільні заклади освіти, дитяча музична школа, дитячий будинок змішаного типу “Надія”. До послуг тетіївчан сучасний медичний комплекс, одна дільнична лікарня, 2 амбулаторії, 24 фельдшерсько-акушерських пунктів. Функціонують 30 будинків культури і клубів, 32 бібліотеки.
Через територію району проходять автомобільні шляхи загальнодержавного значення Тетіїв-Київ, Тетіїв-Оратів-Вінниця; дві залізничні станції (м.Тетіїв, с.Денихівка). Через Тетіївщину проходить газопровід Уренгой-Помари-Ужгород, що дало можливість свого часу газифікувати район.
Промисловість району представлена двома цукровими заводами, Стадницьким спиртзаводом, ВАТ “Тетіївський маслозавод”, ДП “Катех-радіокомпонент”, ВАТ “Тетіївський завод продовольчих товарів”, ВАТ “ПМК-300” та ін.; функціонують переробні та допоміжні підприємства: ВАТ “Тетіївське ХПП”, ВАТ “Київщина”, ЗАТ “Тетіївагрохім”, ВАТ “Тетіївське РТП”, ВАТ “Тетіївське АТП №13241”.
Тетіївщина – район сільськогосподарський, де основними напрямками визначені виробництво зернових культур, цукрових буряків у рослинництві, та м`ясо-молочний напрямок у тваринництві.
В процесі реформування аграрного сектору утворилось 29 сільськогосподарських підприємств, 33 селянських та фермерських господарств. Відмінно господарюють, дотримуючись високої культури землеробства у СВК “Тетіїв”, де керівником С.Я.Марченко, Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства України, в ПСП “Слобода”, де головує П.О.Марисик, Заслужений працівник сільського господарства України, в СВК “П`ятигори”, яким багато років беззмінно керує 75-річний І.С.Охріменко, нагороджений Орденом “За заслуги” ІІІ ст.. Особливе місце в цій когорті належить одному з кращих господарств в столичній області дослідному господарству “Шевченківське”, де господарює О.В.Балагура, Заслужений працівник сільського господарства України, кандидат сільськогосподарських наук, продовжувач сімейних хліборобських традицій. Ці та інші господарства району вирощують високі врожаї зернових та зернобобових культур, цукрових буряків, домагаються високих надоїв молока та збільшення виробництва м`яса.
В останні роки на Тетіївщині активізується процес відродження церковних храмів – наших християнських першооснов. Нині в районі діють 19 церков УПЦ та УПЦ КП, ще 2 храми будуються.
Свого часу Тетіївська земля тяжко пережила голодомор 1932-33 років, коли вимерло 27% населення, а по місту Тетієву ця цифра сягнула 37 відсотків. Згодом Велика Вітчизняна війна обпалила цю землю, забравши життя 3400 воїнів, давши Тетіївщині 4 Героїв Радянського Союзу.: Бондара А.П. (с.Кошів), Сліпанчука К.П. (с.Ненадиха), Степового А.І. (с.Кашперівка), Сікорського С.Х. (с. П`ятигори).
У всі часи найбільшим скарбом держави були її люди. Тетіївщина пишається Героями Соціалістичної Праці С.Я.Марченком та М.М.Рижук, Кавалером Ордена Трудової Слави трьох ступенів Щиглем В.Г. Ця земля зростила відомого українського поета і державного діяча Івана Драча, письменників Кирилюка і Кравчука, В.Жураківського і В.Герасимчука, художника В.С.Роголя, майстра образотворчого мистецтва, автора понад 300 живописних та графічних творів С.Яремина, народну артистку України Лідію Мацієвську-Моринець. Життя продовжується. І ще багато талановитих людей народить цей благодатний край.


Символіка району
Емблемою Тетіївського району є зображення давньоруської фортеці, залишки земляних валів якої збереглися в Тетієві і досьогодні. Відкрита брама фортеці свідчить про щиру гостинність тетіївців. Перед брамою лежать срібні знаки влади переможеного русичами хана Тетія — бунчук і кривий східний меч. Восьмипроменева зірка, як і хрест, є символом життя вічного. Одна зірка символізує перемогу русичів над кочівниками половцями, а друга є згадкою про славні козацькі часи — участь тетіївців у визвольній війні під проводом Б. Хмельницького, а також у Коліївщині.
Червоний колір у геральдиці означає хоробрість, мужність, безстрашність; зелений — свободу, достаток і надію; срібло — чистоту і незайманість. На прапорі червона смуга символізує героїзм наших предків, зелена — багату природу краю, біле поле — сивину століть, давні історичні корені народу.
Колосся пшениці свідчить про багатовікові хліборобські традиції, а гілки дуба і ясеня розповідають про характерну рослинність місцевих лісів.
Герб увінчує срібна квітка калини, яка символізує Київську область, до складу якої входить район.
Герб району


У срібному полі на зеленому пагорбі червона фортеця із зеленими земляними валами і відкритою брамою. Обабіч надбрамної вежі за мурами дві нижчі червоні вежі. Під брамою перехрещені срібні бунчук верхів’ям донизу і кривий східний меч. Над бічними вежами по одній червоній восьмипроменевій зірці. Гербовий щит, увінчаний срібною квіткою калини і обрамлений бронзовим вінком із гілок дуба, ясеня та пшеничного колосся.
Прапор району
Прямокутне полотнище, яке складається з трьох вертикальних смуг: червоної, зеленої і білої у співвідношенні 1:1:8. У центрі білого поля зображена на зеленому пагорбі червона фортеця із зеленими земляними валами і відкритою брамою. Обабіч надбрамної вежі за мурами дві нижчі червоні вежі. Під брамою перехрещені білі бунчук верхів’ям донизу і кривий східний меч. Висота емблеми дорівнює 1/2 висоти полотнища. У верхніх кутах білого поля по одній червоній восьмипроменевій зірці висотою в 1/10 довжини прапора. Відстань кожної зірки від бокових і верхнього країв білого поля дорівнює 1/10 довжини прапора. Співвідношення сторін полотнища 2:3.